спроможність

СПРОМО́ЖНІСТЬ, ності, ж.

1. Властивість за знач. спромо́жний.

В нiй [практичній роботі] він не лише показав свої спроможності, але й сам набув сталої спеціальності (Ле, Право.., 1957, 231);

Однією з головних засад мистецтва, художньої прози зокрема, є внутрішня спроможність письменника до аналізу життєвих явищ, здатність бачити, в них нове, не помічене іншими (Вітч., 6, 1968,199).

2. Здатність до здійснення чого-небудь.

Наша країна стала ще могутнішою, ще більше зросли її економіка та оборонна спроможність, підвищився матеріальний рівень життя радянського народу (Вісник АН, 1, 1967, 4);

Багато їдалень було переведено на самообслуговування, завдяки чому їх пропускна спроможність значно збільшилась (Ком. Укр., 11, 1964, 23).

3. Наявність умов, сприятливих для чого-небудь, обставин, які допомагають чомусь; можливість.

Коли Ви маєте думку і спроможність видати ще й третю [збірку]? (Мирний, V 1955, 396);

— Чи потрібні панові хлопи на цій землі? — Ну, звісно!.. — Так… А чи має пан силу і спроможність закути їх у кайдани..? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25);

// Матеріальна можливість.

Ну, прошу вибачить, пробачте, гості мої: не скупість, така спроможність (Номис, 1864, № 12025);

Плакали люди, обнімаючи своїх безталанних братів [арештантів]; подавали їм на прощання, кожен по своїй спроможності: той шага, той копійку, а хто й гривню… (Мирний, І, 1949, 414);

Декотрі чоловіки платили касирові не разом, а давали частками, коли була їм спроможність заплатити частку податів [податей] (Н.-Лев., VI, 1966, 401).