співачка
СПІВА́ЧКА, и, ж. Жін. до співа́к.
— А тепер, діду, заспівайте нам на прощання, бо завтра вже не побачимось,— звернулась до його [нього] молоденька учениця драмкурсів, сама неабияка співачка (Вас., II, 1959, 521);
Пісня замовкла, либонь уста у співачки зайнялися іншою роботою (Л. Укр., III, 1952, 660);
Скільки б не було в гурті співачок — Остап розплітав найскладніше плетиво голосів, відрізняв з-поміж них сріблясту нитку Олесиного (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 80);
Хтось крикнув: «букета!» — і цілі пучки квіток полетіли під ноги співачці (Мирний, III, 1954, 273);
Я розповів офіцерові, що ми актори — моя дружина навіть співачка (Досв., Вибр., 1959, 68);
Я вчора випустив з темниці Співачку зборкану [приборкану] мою: Нехай летить між вільні птиці, Щебече весело в гаю (Граб., І, 1959, 274);
Я співачка недолі страждущих.. тому, що не можу бачити і не жаліти, що між людьми забагато голодних, нещасних… (У. Кравч., Вибр., 1958, 242).
Значення в інших словниках
- співачка — співа́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- співачка — [сп'івачка] -чкие, д. і м. -ац':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
- співачка — -и. Жін. до співак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співачка — СПІВА́ЧКА, и, ж. Жін. до співа́к. – А тепер, діду, заспівайте нам на прощання, бо завтра вже не побачимось, – звернулась до його [нього] молоденька учениця драмкурсів, сама неабияка співачка (С. Словник української мови у 20 томах
- співачка — Співа́чка, -чки, -чці; -ва́чки, -ва́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- співачка — Співачка, -ки ж. 1) Пѣвица. 2) Пѣвунья. Дають дівчатам-співачкам. О. 1862. IV. 24. Словник української мови Грінченка