1. Словник української мови в 11 томах

співправитель

СПІВПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. Правитель, який править разом з іншим правителем, поділяє з ним усю повноту влади.

Після Діоклетіана управління державою перейшло до його співправителів. Між ними зав’язалась довга боротьба, яка закінчилася перемогою імператора Константина (Іст. стар. світу, 1957, 195).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співправитель — співправи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. співправитель — -я, ч. Правитель, який править разом з іншим правителем, поділяє з ним усю повноту влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співправитель — СПІВПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. Правитель, який править разом з іншим правителем, поділяє з ним усю повноту влади. Після Діоклетіана управління державою перейшло до його співправителів. Між ними зав'язалась довга боротьба, яка закінчилася перемогою імператора Константина (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах