1. Словник української мови в 11 томах

співпричетний

СПІВПРИЧЕ́ТНИЙ, а, е. Причетний до чого-небудь; причетний до чогось разом із іншим (іншими).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співпричетний — співприче́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. співпричетний — -а, -е. Причетний до чого-небудь; причетний до чогось разом із іншим (іншими). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співпричетний — СПІВПРИЧЕ́ТНИЙ, а, е. Причетний до чого-небудь; причетний до чогось разом з іншим (іншими). Словник української мови у 20 томах