співумисник
СПІВУМИ́СНИК, а, ч., книжн. Співучасник у злочинному замірі; спільник.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- співумисник — співуми́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- співумисник — -а, ч., книжн. Співучасник у злочинному замірі; спільник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співумисник — Спільник Словник чужослів Павло Штепа
- співумисник — СПІВУМИ́СНИК, а, ч., книжн. Співучасник у злочинному замірі; спільник. Назвати співумисників. Словник української мови у 20 томах
- співумисник — СПІ́ЛЬНИК (той, хто, поділяючи чиї-небудь погляди, думки, бере або може взяти спільно з ним участь у чому-небудь), ПРИБІ́ЧНИК, ПОПЛІ́ЧНИК, СПІВУЧА́СНИК (той, хто спільно з ким-небудь бере участь у чомусь); ПОСО́БНИК розм., ПОЛИ́ГАЧ розм. Словник синонімів української мови