співумисник
СПІ́ЛЬНИК (той, хто, поділяючи чиї-небудь погляди, думки, бере або може взяти спільно з ним участь у чому-небудь), ПРИБІ́ЧНИК, ПОПЛІ́ЧНИК, СПІВУЧА́СНИК (той, хто спільно з ким-небудь бере участь у чомусь); ПОСО́БНИК розм., ПОЛИ́ГАЧ розм., СПІВУМИ́СНИК книжн., ПОСІПА́КА зневажл., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПІДСОБНИК розм., ПІДРУ́ЧНИК зневажл. рідше (той, хто спільно з кимсь бере участь у ганебних або ворожих діях). Інстинктом контррозвідниці Ольга відчула в цій людині свого спільника (І. Микитенко); В громаді .. подужували завсігди багатирі з своїми прибічниками та полигачами (Б. Грінченко); (Леся:) Як мало вже зосталося вірних друзів, поплічників! (Л. Смілянський); Бандитський поплічник; Ця Сопля, як прозивали Свєнціцького козаки, насмілилася збити шапку з реєстрового козака, співучасника багатьох славних походів (З. Тулуб); — Співучасник терору, і таким він для мене і вмре! (О. Гончар); Царські посіпаки. — Пор. сора́тник.
Значення в інших словниках
- співумисник — співуми́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- співумисник — -а, ч., книжн. Співучасник у злочинному замірі; спільник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співумисник — Спільник Словник чужослів Павло Штепа
- співумисник — СПІВУМИ́СНИК, а, ч., книжн. Співучасник у злочинному замірі; спільник. Назвати співумисників. Словник української мови у 20 томах
- співумисник — СПІВУМИ́СНИК, а, ч., книжн. Співучасник у злочинному замірі; спільник. Словник української мови в 11 томах