1. Словник української мови в 11 томах

співчутливо

СПІВЧУТЛИ́ВО. Присл. до співчутли́вий.

Семен глянув на порожній Фільчин рукав, співчутливо сказав: — Важко тобі тепер (Шиян, Баланда, 1957, 104);

Завзято копала [Леся] ями і не помітила, як долоні взялися пухирями.. — Боляче? — співчутливо спитала Майя (Хижняк, Невгамовна, 1961, 3);

Цілу ніч кричала дитина, місця собі не знаходила.. От чому зібрались казахи й співчутливо зітхають (Донч., І, 1956, 121);

Уляна довго зосереджено і співчутливо дивилася в зблідле обличчя своєї подруги (Сміл., Зустрічі, 1936, 88);

Федір Петрович співчутливо похитав головою: — Доспівався ти, Йване, видно, до ручки (Збан., Єдина, 1959, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співчутливо — співчутли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. співчутливо — Присл. до співчутливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співчутливо — СПІВЧУТЛИ́ВО. Присл. до співчутли́вий. Семен глянув на порожній Фільчин рукав, співчутливо сказав: – Важко тобі тепер (А. Шиян); Завзято копала [Леся] ями і не помітила, як долоні взялися пухирями .. – Боляче? – співчутливо спитала Майя (А. Словник української мови у 20 томах