1. Словник української мови в 11 томах

співіснування

СПІВІСНУВА́ННЯ, я, с. Одночасне або спільне існування кого-, чого-небудь.

Співіснування народної поезії і літератури цілком можливе.. Сучасна література допомагає народним талантам глибше усвідомити дійсність (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 22);

До мирного змагання, до мирного співіснування радянський уряд кличе всі держави світу (Довж., III, 1960, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співіснування — співіснува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. співіснування — [сп'ів'існуван':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. співіснування — -я, с. Одночасне або спільне існування кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. співіснування — СПІВІСНУВА́ННЯ, я, с. Одночасне або спільне існування кого-, чого-небудь. Співіснування народної поезії і літератури цілком можливе .. Сучасна література допомагає народним талантам глибше усвідомити дійсність (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. співіснування — СПІВЖИТТЯ́ (одночасне або спільне життя кого-, чого-небудь), СПІВІСНУВА́ННЯ, ПОЖИТТЯ́, СИМБІО́З. Досягнення людського розуму повинні належати всьому людству — це закон нашого планетарного співжиття (П. Загребельний); Мирне співіснування держав з різним соціальним ладом. Словник синонімів української мови