1. Словник української мови в 11 томах

співіснувати

СПІВІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Існувати одночасно або разом із ким-, чим-небудь.

Від перемоги соціалізму в першій країні до його перемоги у всесвітньому масштабі соціалізм і капіталізм житимуть поруч, тобто будуть співіснувати (Ком. Укр., 10, 1960, 20);

Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали… Та надто рано застарів І сам пошився в чинодрали. Співіснувать з таким не мед (Воскр., Подивись.., 1962, 14);

Рослини співіснують — це, так би мовити, стан миру. Проте він триває недовго, та й, зрештою, мир цей оманливий (Знання.., 2, 1967, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співіснувати — співіснува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. співіснувати — Співжити, бути добрими сусідами, не сваритися, не мати конфліктів. Словник синонімів Караванського
  3. співіснувати — -ую, -уєш, недок. Існувати одночасно або разом із ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. співіснувати — СПІВІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Існувати одночасно або разом із ким-, чим-небудь. Як у монументальному, так і у мобільному мистецтві реалізм співіснує з умовними, схематичними зображеннями (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах