співіснувати
СПІВІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
Існувати одночасно або разом із ким-, чим-небудь.
Як у монументальному, так і у мобільному мистецтві реалізм співіснує з умовними, схематичними зображеннями (з наук.-попул. літ.);
Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали... Та надто рано застарів І сам пошився в чинодрали. Співіснувать з таким не мед (С. Воскрекасенко);
Рослини співіснують – це, так би мовити, стан миру. Проте він триває недовго, та й, зрештою, мир цей оманливий (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- співіснувати — співіснува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- співіснувати — Співжити, бути добрими сусідами, не сваритися, не мати конфліктів. Словник синонімів Караванського
- співіснувати — -ую, -уєш, недок. Існувати одночасно або разом із ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співіснувати — СПІВІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Існувати одночасно або разом із ким-, чим-небудь. Від перемоги соціалізму в першій країні до його перемоги у всесвітньому масштабі соціалізм і капіталізм житимуть поруч, тобто будуть співіснувати (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах