1. Словник української мови у 20 томах

спід

СПІД, спо́ду, ч.

1. Нижня частина, дно чого-небудь.

Тільки по легкому рухові жил на ватагових руках помітно, що на споді в посуді одбувається щось (М. Коцюбинський);

– На споді в скрині є карточка від товариша мого чоловіка (В. Стефаник);

На самім споді тачанки лежали в сіні пахучі яблука (О. Гончар);

На споді землі, де лиш темінь живе, – Де кратер ночей (М. Вінграновський).

2. Нижня частина предмета, ближча до основи, до землі; низ.

Підпалили сосну від споду до верху (П. Чубинський);

Під хатою росли високі мальви, цвітом покриті від гори аж до споду (Б. Лепкий).

3. Зворотний, нелицьовий, повернений донизу бік чого-небудь.

Дмухнув вітер, і прибережний верболіз унизу біля річки раптом посивів – то з нього полетіло останнє листя, замигтівши в повітрі білим сподом (О. Донченко);

Є у неї скриня-сундучок, на споді кришки – фотографія Тимка (Григорій Тютюнник);

// Нижня скоринка хліба.

– Ось яка м'яка і легка, як пух, – казала вона, стукаючи під спід паляниці кулаком (Ганна Барвінок).

(1) На спід – під що-небудь.

Пошили сині всім жупани, На спід же білії каптани, – Щоб був козак, а не мугир (І. Котляревський);

(2) Під спо́дом:

а) унизу, знизу.

Вогонь потріщав трохи під сподом і вигнав дим (М. Коцюбинський);

б) з вивороту.

Часом найкраща тканина під сподом – просто груба ряднина (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спід — спід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спід — Діл, низ, (посуду) дно; (зворотній бік) виворіт, спідка. Словник синонімів Караванського
  3. спід — споду, ч. 1》 Нижня частина, дно чого-небудь. На спід — під що-небудь. Підвернути під спід кого — підкорити кого-небудь чиїйсь владі. 2》 Нижня частина предмета, ближча до основи, до землі; низ. 3》 Зворотний, нелицьовий, повернений донизу бік чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спід — (пічки) черінь Словник чужослів Павло Штепа
  5. спід — спід низ (ст): До споду пательні щось пристало і страшно смерділо, згоряючи на вогні (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. спід — підверну́ти під спід кого. Оволодіти насильно ким-, чим-небудь, підкоряючи своїй волі, владі; завойовувати. Всім світом буде управляти (Еней), По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський). Фразеологічний словник української мови
  7. спід — ВИ́ВОРІТ (внутрішній, зворотний бік чого-небудь — перев. тканини), СПІД, НИЗ рідко, СПІ́ДКА розм. Виріб, виконаний в'язкою вкругову, має лице й виворіт (із науково-популярної літератури); Є у неї скриня — сундучок... Словник синонімів української мови
  8. спід — Спід, спо́ду, -дові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. спід — СПІД, спо́ду, ч. 1. Нижня частина, дно чого-небудь. Тільки по легкому рухові жил на ватагових руках помітно, що на споді в посуді одбувається щось (Коцюб., II, 1955, 325); — На споді в скрині є карточка від товариша мого чоловіка (Стеф. Словник української мови в 11 томах
  10. спід — Спід предл. Изъ-подъ. Спід ринви та на дощ. Ном. № 1792. --------------- Спід, спо́ду м. 1) Исподъ, низъ, нижняя часть. Моливсь за них, як сонце світ на землю рано розсипало, моливсь, як промені спускало воно під спід землі і гніт. Мкр. Г. 68. Словник української мови Грінченка