спід

СПІД, спо́ду, ч.

1. Нижня частина, дно чого-небудь.

Тільки по легкому рухові жил на ватагових руках помітно, що на споді в посуді одбувається щось (Коцюб., II, 1955, 325);

— На споді в скрині є карточка від товариша мого чоловіка (Стеф., І, 1949, 254);

Все глибше й глибше вони копали перед собою землю, і всі тупо дивилися на спід виритих ямок (Панч, В дорозі, 1959, 48);

На споді кар’єру була вода (Гур., Наша молодість, 1949, 395);

На самім споді тачанки лежали в сіні пахучі яблука (Гончар, III, 1959, 73).

Догори́ спо́дом:

а) уверх нижньою частиною, дном.

Насеред казні лежав перевернений догори сподом верхняк залізної печі (Фр., II, 1950, 256);

б) те саме, що Догори́ нога́ми (дном) ( див. догори́).

— Догори сподом поставимо світ — я це добре собі уявляю! І першим ділом — покінчимо з війною… (Смолич, Мир.., 1958, 76);

На спід — під що-небудь.

Пошили сині всім жупани, На спід же білії каптани,— Щоб був козак, а не мугир (Котл., І, 1952, 187).

Підверну́ти під спід кого — підкорити кого-небудь чиїйсь владі.

Всім світом буде управляти [Еней], По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (Котл., І, 1952, 155).

2. Нижня частина предмета, ближча до основи, до землі; низ.

Підпалили сосну від споду до верху (Чуб., V, 1874, 394);

Горький запросив мене поїхати на чудесній яхті в Fore de Greco, город під самим Везувієм, на народне свято.. В городі скрізь вінки, вибудовані були башти, обвішані з вершечка до самого споду коралями (Коцюб., III, 1956, 326).

3. Зворотний, нелицьовий, повернений донизу бік чого-небудь.

Дмухнув вітер, і прибережний верболіз унизу біля річки раптом посивів — то з нього полетіло останнє листя, замигтівши в повітрі білим сподом (Донч., VI, 1957, 372);

Є у неї скриня-сундучок, на споді кришки — фотографія Тимка (Тют., Вир, 1964, 455);

// Нижня скоринка хліба.

— Ось яка м’яка і легка, як пух,— казала вона, стукаючи під спід паляниці кулаком (Барв., Опов.., 1902, 32).

Під спо́дом:

а) унизу, знизу.

Вогонь потріщав трохи під сподом і вигнав дим (Коцюб., II, 1955, 347);

б) з вивороту.

Часом найкраща тканина під сподом — просто груба ряднина (Л. Укр., І, 1951, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спід — спід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спід — Діл, низ, (посуду) дно; (зворотній бік) виворіт, спідка. Словник синонімів Караванського
  3. спід — споду, ч. 1》 Нижня частина, дно чого-небудь. На спід — під що-небудь. Підвернути під спід кого — підкорити кого-небудь чиїйсь владі. 2》 Нижня частина предмета, ближча до основи, до землі; низ. 3》 Зворотний, нелицьовий, повернений донизу бік чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спід — (пічки) черінь Словник чужослів Павло Штепа
  5. спід — СПІД, спо́ду, ч. 1. Нижня частина, дно чого-небудь. Тільки по легкому рухові жил на ватагових руках помітно, що на споді в посуді одбувається щось (М. Коцюбинський); – На споді в скрині є карточка від товариша мого чоловіка (В. Словник української мови у 20 томах
  6. спід — спід низ (ст): До споду пательні щось пристало і страшно смерділо, згоряючи на вогні (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. спід — підверну́ти під спід кого. Оволодіти насильно ким-, чим-небудь, підкоряючи своїй волі, владі; завойовувати. Всім світом буде управляти (Еней), По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський). Фразеологічний словник української мови
  8. спід — ВИ́ВОРІТ (внутрішній, зворотний бік чого-небудь — перев. тканини), СПІД, НИЗ рідко, СПІ́ДКА розм. Виріб, виконаний в'язкою вкругову, має лице й виворіт (із науково-популярної літератури); Є у неї скриня — сундучок... Словник синонімів української мови
  9. спід — Спід, спо́ду, -дові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. спід — Спід предл. Изъ-подъ. Спід ринви та на дощ. Ном. № 1792. --------------- Спід, спо́ду м. 1) Исподъ, низъ, нижняя часть. Моливсь за них, як сонце світ на землю рано розсипало, моливсь, як промені спускало воно під спід землі і гніт. Мкр. Г. 68. Словник української мови Грінченка