спішування
СПІ́ШУВАННЯ, я, с. Дія за знач. спі́шувати і спі́шуватися.
Вдень Суворов об’їжджав полки, перевіряючи, як іде підготовка техніки до штурму, практична посадка й висадка десантів, спішування кавалеристів на випадок, якщо під час атаки їм доведеться брати участь у пішому строю (Добр., Очак. розмир, 1965, 329).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спішування — спі́шування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- спішування — -я, с. Дія за знач. спішувати і спішуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спішування — СПІ́ШУВАННЯ, я, с. Дія за знач. спі́шувати і спі́шуватися. Вдень Суворов об'їжджав полки, перевіряючи, як іде підготовка техніки до штурму, практична посадка й висадка десантів, спішування кавалеристів на випадок, якщо під час атаки їм доведеться брати участь у пішому строю (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах