стабілізатор

СТАБІЛІЗА́ТОР, а, ч.

1. Пристрій, прилад, що надає стійкої рівноваги тілу, яке рухається.

Ольга схопила найближчу бомбу кліщами за стабілізатор (Донч., III, 1956, 427);

Різні гігроскопічні.. прилади — компаси, стабілізатори і т. ін. — встановлюються на сучасних кораблях і літаках (Цікава фізика.., 1950, 73);

Стабілізатор автомобіля.

2. Пристрій, апарат, який використовують для підтримання сталості певної величини, характеристики, ступеня вияву чого-небудь.

Пристрій, що цілком автоматично, без участі людини, підтримує сталість випрямленої напруги під час змін сіткової напруги у певних межах, називається стабілізатором (Осн. радіотехн., 1957, 50).

3. Речовина, яка затримує зміну властивостей іншої речовини.

Радянські вчені винайшли хімічні сполуки — стабілізатори, які допомагають поліетиленові тривалий час зберігати пластичність і міцність при температурі до 500 градусів і навіть у кисневому середовищі (Наука.., 11, 1963, 23);

Стабілізатор пластмас.