стандартний

СТАНДА́РТНИЙ, а, е.

1. Який відповідає стандарту (у 1 знач.).

Налагоджено виробництво стандартних деталей для будівництва (Колг. Укр., 6, 1959, 1);

Чудові.. українські столові, десертні і шампанські вина, виготовлені з кращих стандартних для степу сортів винограду (Наука.., 2, 1957, 21);

Стандартні саджанці; Стандартні плоди;

// Вигот. за поширеним зразком.

Сім’я Варченків жила у стандартній квартирі, яка складалася з великої кімнати і кухні (Собко, Нам спокій.., 1959, 99);

На дві автомашини і величезні сани була звалена ціла гора майна, стандартний будиночок, кілька наметів (Хор., Ковила, 1960, 55);

Пасажир.. був у стандартному піджаці й у кепці (Панч, Ерік.., 1950, 18);

Хлопці розмістилися в гуртожитку. Стандартних ліжок вистачило лише на кілька десятків чоловік (Ткач, Плем’я.., 1961, 43);

Їжа була несмачна, по-ресторанному стандартна (Дмит., Розлука, 1957, 160);

Знайшла [Городовенко] стандартний конверт з маркою, прочитала ще раз листа і, вдоволена, заклеїла конверт (Десняк, II, 1955, 356).

Станда́ртна мо́ва, лінгв. — мова, що прагне до стабільної нормативності певних її сфер, частин, компонентів.

Національна мова і стандартна мова — поняття близькі, але не тотожні, не синонімічні, причому перше з них значно ширше, ніж друге. Звичайно, для обох цих понять характерна нормативність, але рівень їх стандартності не однаковий (Мовозн., 2, 1974, 5).

2. перен. Позбавлений індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності; шаблонний, трафаретний.

Письменник [М. Горький] — повна протилежність швидким та бойовим промовцям, він просто розмовляє з людьми. Звичних, стандартних висловів.. немає, патетики — теж ніякої (Мас., Роман.., 1970, 97);

В кімнатах — міщанський стандартний уют [затишок] (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 295).