старуватий
СТАРУВА́ТИЙ, а, е. Який має ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 3 знач.).
Просто проти дверей на низенькому стільчикові сиділа Василина Лойко, старувата жінка з брезклим обличчям (Добр., Тече річка.., 1961, 42);
Покрівля.. старувата, злягла, зеленим мохом узялася на північному причілку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старуватий — старува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- старуватий — див. підстаркуватий Словник синонімів Вусика
- старуватий — СТАРУВА́ТИЙ, а, е. Який має ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 3 знач.). Просто проти дверей на низенькому стільчикові сиділа Василина Лойко, старувата жінка з брезклим обличчям (С. Добровольський); Покрівля .. старувата, злягла, зеленим мохом узялася на північному причілку (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
- старуватий — -а, -е. Який має ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- старуватий — Старуватий, -а, -е Довольно старый человѣкъ. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка