1. Словник української мови в 11 томах

старча

СТАРЧА́, а́ти, с. Дитина, що старцює, жебракує.

Схаменіться: Усі на сім світі — І царята і старчата — Адамові діти (Шевч., І, 1963, 237);

— Виоремо тебе, ниво, обсіємо. Не зерно, а серце своє вкладемо в тебе, щоб зародила ти нам щастя, щоб не пускала ти поміж люди старців і старчат, не гнала своїх трудівників на край світу за тією копійчиною, за тим загорьованим шматком наймитського хліба… (Стельмах, II, 1962, 199).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старча — старча́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. старча — див. бідний; дитина Словник синонімів Вусика
  3. старча — СТАРЧА́, а́ти, с. Дитина, що старцює, жебракує. Схаменіться: Усі на сім світі – І царята і старчата – Адамові діти (Т. Шевченко); – Виоремо тебе, ниво, обсіємо. Словник української мови у 20 томах
  4. старча — -ати, с. Дитина, що старцює, жебракує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. старча — Старча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. старча — Старча, -чати с. Дитя-нищій. Г. Барв. 189. Словник української мови Грінченка