1. Словник української мови в 11 томах

стеблик

СТЕ́БЛИК, а, ч. Зменш. до стебло́ 1, 2.

Він тримав у замурзаних землею руках якийсь в’ялий стеблик (Ю. Янов., Київ. опов., 1948, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стеблик — сте́блик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стеблик — СТЕ́БЛИК, а, ч. Зменш. до стебло́ 1, 2. Він тримав у замурзаних землею руках якийсь в'ялий стеблик (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  3. стеблик — -а, ч. Зменш. до стебло 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови