1. Словник української мови в 11 томах

стерно

СТЕРНО́, а́, с.

1. Пристрій для керування рухом судна, автомобіля, трактора і т. ін.; кермо.

[Чалий:] Я керував стерном, до певної мети мій човен плив, а хвиля навісна стерно те вирвала із рук моїх і понесла на скелі гострі човен мій (К.-Карий, II, 1960, 271);

Коли агрегат повернувся назад, Сагайдак сів за стерно (Добр., Тече річка.., 1961, 181);

Після спеціального навчання в середній школі Ярослав не сів за стерно автомашини, бо не добув шоферських прав (Вол., Місячне срібло, 1961, 194);

Біля стерна сидів командир, маневруючи шаландою (Ю. Янов., II, 1958, 200);

*Образно. І я один.. іду байдужно… Куди? пощо? Хіба не все одно Тому, хто з рук згубив своє стерно (Вороний, Вибр., 1959, 94).

2. перев. у спол. із сл. уряд, влада, держава і т. ін., перен. Орган управління, керівництва.

Він вимагав, щоб я з своїми поглядами прийшов до стерна уряду й переконав.. шляхту зректися цього братовбивчого грабування (Стар., Облога.., 1961, 88);

Вона [Комуністична партія] — у кожнім повороті Землі радянської стерна, Вона — у книзі і в роботі, В народнім диханні — вона (Рильський, III, 1961, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стерно — стерно́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. стерно — див.. КЕРМО. Словник синонімів Караванського
  3. стерно — див. кермо Словник синонімів Вусика
  4. стерно — СТЕРНО́, а́, с. 1. Пристрій для керування рухом судна; кермо. [Чалий:] Я керував стерном, до певної мети мій човен плив, а хвиля навісна стерно те вирвала із рук моїх і понесла на скелі гострі човен мій (І. Словник української мови у 20 томах
  5. стерно — -а, с. 1》 Пристрій для керування рухом судна, автомобіля, трактора і т. ін.; кермо. 2》 перев. у спол. зі сл. уряд, влада, держава і т. ін., перен. Орган управління, керівництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стерно — Пристрій, що служить для утримування обраного курсу судна або зміни курсу; складається зі стернового пера та елементів, за допомогою яких воно обертається (румпеля, штурвала); також частина оперення літака. Універсальний словник-енциклопедія
  7. стерно — ВЛА́ДА (політичне панування, право керувати державою); КЕРМО́ поет., СТЕРНО́ поет., КОРМИ́ЛО поет., заст., ВЛАСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст.; ВСЕВЛА́ДДЯ, ДИКТАТУ́РА (необмежена); КОРО́НА (монархічна); РУКА́ (як символ влади). Словник синонімів української мови
  8. стерно — Стерно́, -на́, -ну́; сте́рна, сте́рен, -рнам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. стерно — Стерно, -на с. Руль. Левиц. Пов. 349. Мнж. 179. Словник української мови Грінченка