1. Словник української мови в 11 томах

стовбурний

СТО́ВБУРНИЙ, а, е.

1. Прикм. до сто́вбур 1-3.

Дерево, об’їдене шовкопрядом, всихає або ослаблюється настільки, що на ньому оселюються стовбурні шкідники (Колг. Укр., 5, 1962, 40).

2. Стос. до стовбура (у 4 знач.).

3. у знач. ім. сто́вбурний, ного, ч. Той, хто керує механізмами в стовбурі шахти.

Стовбурний бив у дзвінки з таким виглядом, неначе виконував найвеселішу в світі роботу (Ткач, Черг. завдання, 1951, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовбурний — сто́вбурний 1 прикметник від: сто́вбур сто́вбурний 2 іменник чоловічого роду, істота робітник у шахті Орфографічний словник української мови
  2. стовбурний — СТО́ВБУРНИЙ, а, е. 1. Прикм. до сто́вбур 1–3. Дерево, об'їдене шовкопрядом, всихає або ослаблюється настільки, що на ньому оселюються стовбурні шкідники (із журн.). 2. Стос. до стовбура (у 4 знач.). 3. у знач. ім. сто́вбурний, ного... Словник української мови у 20 томах
  3. стовбурний — -а, -е. 1》 Прикм. до стовбур 1-3). 2》 Стос. до стовбура (у 4 знач.). 3》 у знач. ім. стовбурний, -ного, ч. Той, хто керує механізмами у стовбурі шахти. Великий тлумачний словник сучасної мови