столочити
СТОЛО́ЧИТИ, ло́чу, ло́чиш, док., перех. Пригнути, надломити трав’янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них.
Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги.. Надумавсь він горох посіять за житами.. Та от жнива наспіли: Горох поїли знов, ще й жито столочили (Зеров, Вибр., 1966, 431);
// Позбавити врожаю (поле, город, луку і т. ін.), витоптавши, вибивши посіви, городину тощо.
Баби, дівки та молодиці — Упень столочать сінокіс (Манж., Тв., 1955, 123);
Хижий ворог зламать захотів наші сонячні крила, наші ниви стоптать, столочити (Сос., II, 1958, 218);
// Сколупати (землю, грунт і т. ін.).
Столочити сніг на дорозі.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- столочити — столо́чити дієслово доконаного виду столочи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- столочити — СТОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., що. Пригнути, надломити трав'янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них. Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги .. Надумавсь він горох посіять за житами .. Словник української мови у 20 томах
- столочити — -лочу, -лочиш, док., перех. Пригнути, надломити трав'янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них. || Позбавити врожаю (поле, город, луку і т. ін.), витоптавши, вибивши посіви, городину тощо. || Сколупати (землю, ґрунт і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- столочити — Столо́чи́ти, -ло́чу, -ло́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)