1. Словник української мови в 11 томах

сторожко

СТО́РОЖКО. Присл. до сторожки́й.

Припав до землі і сторожко чекав команди літній єфрейтор Бовдуляк (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 188);

Ворог міг бути на кожному кроці, і ми сторожко вдивлялися в біле поле (Багмут, Онов., 1959, 63);

Спав я сторожко, хоч і був дуже струджений (Мур., Бук. повість, 1959, 69);

Тиснуться коні. Вони вже вчули чужинців, щулять вуха, сторожко витягують шиї (Тют., Вир, 1964, 494);

До кулеметної тачанки сторожко підходить Серьожка.. Страшнувато малому: коли б чого не вийшло (Головко, Літа.., 1956, 4);

Нишком, навспинячки крадуться люди і несміло, сторожко перекликаються (Л. Укр., IV, 1954, 243);

*Образно. Сонце, шукаючи броду, сторожко зупинилося посеред ріки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 504).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторожко — сто́рожко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сторожко — СТО́РОЖКО. Присл. до сторожки́й. Припав до землі і сторожко чекав команди літній єфрейтор Бовдуляк (Ю. Бедзик); Спав я сторожко, хоч і був дуже струджений (І. Муратов); Тиснуться коні. Словник української мови у 20 томах
  3. сторожко — Присл. до сторожкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сторожко — Сто́рожко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сторожко — Сторожко нар. Осторожно. (О. 1862. І. 81). Словник української мови Грінченка