сторожко
СТО́РОЖКО.
Присл. до сторожки́й.
Припав до землі і сторожко чекав команди літній єфрейтор Бовдуляк (Ю. Бедзик);
Спав я сторожко, хоч і був дуже струджений (І. Муратов);
Тиснуться коні. Вони вже вчули чужинців, щулять вуха, сторожко витягують шиї (Григорій Тютюнник);
До кулеметної тачанки сторожко підходить Серьожка .. Страшнувато малому: коли б чого не вийшло (А. Головко);
Нишком, навспинячки крадуться люди і несміло, сторожко перекликаються (Леся Українка);
* Образно. Сонце, шукаючи броду, сторожко зупинилося посеред ріки (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сторожко — сто́рожко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- сторожко — Присл. до сторожкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторожко — Сто́рожко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сторожко — СТО́РОЖКО. Присл. до сторожки́й. Припав до землі і сторожко чекав команди літній єфрейтор Бовдуляк (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 188); Ворог міг бути на кожному кроці, і ми сторожко вдивлялися в біле поле (Багмут, Онов. Словник української мови в 11 томах
- сторожко — Сторожко нар. Осторожно. (О. 1862. І. 81). Словник української мови Грінченка