страхувач
СТРАХУВА́Ч, а́, ч. Особа чи установа, яка зобов’язується виплачувати винагороду при страхуванні.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- страхувач — страхува́ч 1 іменник чоловічого роду, істота про людину страхува́ч 2 іменник чоловічого роду про установу Орфографічний словник української мови
- страхувач — СТРАХУВА́Ч, а́, ч. Особа чи установа, яка зобов'язується виплачувати винагороду при страхуванні. Словник української мови у 20 томах
- страхувач — -а, ч. Особа чи установа, яка зобов'язується виплачувати страхове відшкодування при страхуванні. Великий тлумачний словник сучасної мови