1. Словник української мови у 20 томах

страхувач

СТРАХУВА́Ч, а́, ч.

Особа чи установа, яка зобов'язується виплачувати винагороду при страхуванні.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. страхувач — страхува́ч 1 іменник чоловічого роду, істота про людину страхува́ч 2 іменник чоловічого роду про установу Орфографічний словник української мови
  2. страхувач — -а, ч. Особа чи установа, яка зобов'язується виплачувати страхове відшкодування при страхуванні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. страхувач — СТРАХУВА́Ч, а́, ч. Особа чи установа, яка зобов’язується виплачувати винагороду при страхуванні. Словник української мови в 11 томах