1. Словник української мови в 11 томах

стрекач

СТРЕКА́Ч, а́, ч.:

◊ Задава́ти (зада́ти) стрекача́ — втікати, швидко зникати.

[Деревіцький:] Як почали [пани] задавать стрекача: хто в город, хто в другу губернію, хто за гряницю [границю], то хіба не мусило у мужиків скластись переконання, що їх бояться?.. (Кроп., IV, 1959, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрекач — стрека́ч іменник чоловічого роду вживається у складі фразеологізму Орфографічний словник української мови
  2. стрекач — СТРЕКА́Ч, а́, ч. Словник української мови у 20 томах
  3. стрекач — да́ти стрекача́, фам. Швидко втекти. Дуга хотів дати стрекача та відчув, що мішок з місця не пускає (І. Сочивець). Фразеологічний словник української мови