1. Словник української мови в 11 томах

стрекотання

СТРЕКОТА́ННЯ, СТРЕКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стрекота́ти, стрекоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Серед одноманітного стрекотання коників почувся пронизливий свист (Скл., Святослав, 1959, 15);

Він довго сидів і прислухався до стрекотіння комах, до далекого відгомону міста (Донч., III, 1956, 388);

Раптом почулося стрекотання моторчика. За мить на мосту показався мотоцикліст (Грим., Незакінч. роман, 1962, 272);

Степ повниться стрекотінням жаток і гуркотом комбайнів (Хлібороб Укр., 8, 1967, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрекотання — стрекота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. стрекотання — СТРЕКОТА́ННЯ, СТРЕКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стрекота́ти, стрекоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Серед одноманітного стрекотання коників почувся пронизливий свист (С. Словник української мови у 20 томах
  3. стрекотання — стрекотіння, -я, с. Дія за знач. стрекотати, стрекотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови