1. Словник української мови в 11 томах

стрибайчик

СТРИБА́ЙЧИК, а, ч., звичайно в сполуч. зайчик-стрибайчик, стрибайчик-зайчик, розм. Уживається на позначення зайця (перев. як епітет).

Я хоч невеличка, На пеньочок стану, — Зайчик-стрибайчик — І той не дістане (Бичко, Сійся.., 1959, 226);

Заходять у садок Стрибайчик-зайчик, довгі ніжки, і їжачок, його дружок (Забіла, У.. світ, 1960, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрибайчик — стриба́йчик іменник чоловічого роду, істота про зайця розм. Орфографічний словник української мови
  2. стрибайчик — СТРИБА́ЙЧИК, а, ч., звичайно у сполуч. зайчик-стрибайчик, стрибайчик-зайчик, розм. Уживається на позначення зайця (перев. як епітет). Я хоч невеличка, На пеньочок стану, – Зайчик-стрибайчик – І той не дістане (В. Словник української мови у 20 томах
  3. стрибайчик — -а, ч., звичайно у сполуч. зайчик-стрибайчик, стрибайчик-зайчик, розм. Уживається на позначення зайця (перев. як епітет). Великий тлумачний словник сучасної мови