1. Словник української мови в 11 томах

стривожено

СТРИВО́ЖЕНО. Присл. до стриво́жений 2, 3.

Радникова стривожено повернула до нього своє лице (Коб., І, 1956, 85);

— Мамо… мамо… — заговорило хлоп’я стривожено. — Скажіть, а там, за Полтавою… є сонце? (Гончар, II, 1959, 198);

Чоловік здригається й стривожено дивиться на Микошу (ІІолт., Дит. Гоголя, 1954, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стривожено — стриво́жено прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. стривожено — СТРИВО́ЖЕНО. Присл. до стриво́жений 2, 3. Радникова стривожено повернула до нього своє лице (О. Кобилянська); – Мамо... мамо... – заговорило хлоп'я стривожено. – Скажіть, а там, за Полтавою... є сонце? (О. Словник української мови у 20 томах
  3. стривожено — Присл. до стривожений 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови