1. Словник української мови в 11 томах

стриножений

СТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стрино́жити.

А той [кінь], стриножений, скуб тепер зелену молоду травицю та хвостом муху й овода одганяв (Морд., І, 1958, 98);

Стриножені коні порскали в траві, над якою чорніли тільки їхні спини (Панч, Гомон. Україна, 1954, 57);

// стрино́жено, безос. присудк. сл.

Стриножено коні. Померзлі хлоп’ята Під попелом теплим картоплю печуть (Перв., II, 1958, 349).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стриножений — стрино́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. стриножений — СТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до стрино́жити. А той [кінь], стриножений, скуб тепер зелену молоду травицю та хвостом муху й овода одганяв (Д. Мордовець); Стриножені коні порскали в траві, над якою чорніли тільки їхні спини (П. Словник української мови у 20 томах
  3. стриножений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до стриножити. || стриножено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови