струміти
СТРУМІ́ТИ, ми́ть; мн. струмля́ть; недок. Те саме, що струмува́ти.
Безмежжям лугів серед сонних лісів струміли тихі російські ріки (Довж., І, 1958, 449);
Проти них з високих скель струмів у озеро пінявий водоспад (Сміл., Сад, 1952, 39);
Яблуня, наскрізь просвічувана сонцем, струміла густим рожевим сяйвом (Ю. Янов., II, 1954, 117);
На весь майдан струмів запах свіжоструганої сосни (Жур., До них.., 1952, 18);
Доброта материнська струміла з усіх зморщок її чистого та виразного лиця (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21);
*Образно. Машина вирвалась за місто. Гайворон повернув на шосе, що струміло чорною стрічкою вздовж ріки (Зар., На.. світі, 1967, 9).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- струміти — струмі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- струміти — СТРУМІ́ТИ, ми́ть; мн. струмля́ть; недок. Те саме, що струмува́ти. Безмежжям лугів серед сонних лісів струміли тихі російські ріки (О. Довженко); Проти них з високих скель струмів у озеро пінявий водоспад (Л. Словник української мови у 20 томах
- струміти — -мить; мн. струмлять; недок. Те саме, що струмувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- струміти — ЛИ́ТИСЯ (про будь-яку рідину), ЛЛЯ́ТИСЯ рідше, ТЕКТИ́, ЛИ́ТИ, БІ́ГТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ТОЧИ́ТИСЯ, РИ́НУТИ підсил., ЦІДИ́ТИ підсил., ЮШИ́ТИ підсил., СИ́ПАТИСЯ розм., ХЛЮЩА́ТИ розм., ЦІ́ВКОЮ БИ́ТИ підсил. розм., ТОКУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови