струна

СТРУНА́, и́, ж.

1. Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що при коливанні створює звуки.

Вшкварив по струнах. Старий грає, а Ярина З Степаном танцює (Шевч., II, 1963, 329);

Дід строїть бандуру; пробіг по струнах — І струни говорять в костистих руках, — І старець співа про Богдана (Бор., Тв., 1958, 83);

На кобзі 49 струн, а родять вони під чуйними трепетними пальцями кобзаря міріади звуків (Вол., Сади.., 1950, 39);

Вона перебирає струни, і звуки гітари ллються в сад (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 46);

*Образно. Пролягли срібні струни дороги (Брат., Вересень, 1949, 12);

Ранній жайворонок натягує струни над полем (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 197);

*У порівн. Панич стояв, високий, поставний та рівний, як струна (Н.-Лев., ІІІ, 1956, 212);

Бицик злегенька сіпнув за шнур.. Шнур натягнувся, як струна на балалайці (Донч., VI, 1957, 58);

Голос йому тремтить, немов натягнена струна (Кач., II, 1958, 18);

// тільки мн., перен. Про звуки якого-небудь музичного інструмента; взагалі про музику, поезію.

Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами. Мандрівника Сковороди.. Гаряча дума Кобзаря, Що і в огні не спопеліє, І молоток Каменяра, І струни Лисенка живії (Рильський, II, 1960, 191).

∆ Ако́рд струн див. ако́рд¹.

◊ Витяга́тися (витя́гуватися, ви́тягтися, ви́тягнутися, повитяга́тися) в струну́ див. витяга́тися, повитяга́тися; Перетяга́ти (перетягти́) струну́ див. перетяга́ти;

Ходи́ти [як (мов, немо́в і т. ін.)]. по струні́ — бути слухняним, виконувати все чітко та безвідмовно.

— Ге-е! у мене так! — знову опускаючись на місце, сказав Яків, — у мене держись! Сказано по струні ходи — і ходи! (Мирний, І, 1954, 203).

2. перен. Особливість кого-, чого-небудь, риса людини, властивість її характеру.

Дід Мартин навіть головою покивує — видно, зійшлися з його думками Кобзареві, зачепили у хліборобському серці найвразливіші струни (М. Ол., Леся, 1960, 147);

Героїчна струна взагалі дуже виразно звучить у Малишковій поезії, особливого дзвону набрала вона в дні другої світової війни (Рильський, Веч. розмови, 1964, 233);

Книга, що будить думку, торкається глибоких душевних струн, не може не викликати різних оцінок у різних людей. Це закономірність справжнього мистецтва (Рад. літ-во, 11, 1965, 10).

◊ Болю́ча (слаба́, слабка́) струна́ чия, кого, для кого — найбільш уразливе місце кого-небудь.

[Ганна:] Ну, от се ж і є болюча струна для Льолика (Л. Укр., III, 1952, 719);

Він досконало знав слабі струни свого родича (Донч., VI, 1957, 527);

Гра́ти на болю́чій струні́ кого, чиїй — знаючи чиїсь уразливі місця, використовувати їх з певною метою.

— Пані так милостиво довіряє всяким зайдам, що навіть не помічає: від кого тхне воском, а від кого тюрмою, — делікатно грає [Салоган] на болючій струні пана, і в очах того меншає прозелені (Стельмах, І, 1962, 288);

Зачіпа́ти (зачепи́ти) стру́ни душі́ (се́рця) див. зачіпа́ти.

3. спец. Мотузка, дріт, туго натягнуті на що-небудь.

— Все було шиє [батько] кожухи та свитки та б’є вовну на струні; все було деркотить струна в сінях од ранку до вечора (Н.-Лев., І, 1956, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струна — струна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири струни́ Орфографічний словник української мови
  2. струна — (героїчна) П. мотив; (болюча) місце; (вдачі) СТРУНКА; мн. СТРУНИ, П. музика, поезія; (душі) настрої, почуття; струнка. Словник синонімів Караванського
  3. струна — [струна] -ни, д. і м. -н'і, мн. струние, струн дв'і струни Орфоепічний словник української мови
  4. струна — Пружна волосяна, жильна, металева, синтетична (капрон, нейлон та ін.), шовкова нитка, натягнена на музичному інструменті, яка є вібратором — джерелом звуку. Для видобування низьких звуків застосовуються С., обкручені т.з. канителлю. Словник-довідник музичних термінів
  5. струна — СТРУНА́, и́, ж. 1. Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що при коливанні створює звуки. Вшкварив по струнах. Старий грає, а Ярина З Степаном танцює (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. струна — И, ж., нарк. Голка до шприца. Постійно після цих наріків струни по під'їзду валяються. ◇ Прочистити струну — почистити голку до шприца перед ін'єкцією наркотику. Словник сучасного українського сленгу
  7. струна — (-и) ж., нарк. Те саме, що спиця. БСРЖ, 572; ПСУМС, 67; СЖЗ, 97. Словник жарґонної лексики української мови
  8. струна — -и, ж. 1》 Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що, коливаючись, створює звуки. || тільки мн., перен. Про звуки якого-небудь музичного інструмента; взагалі про музику, поезію. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. струна — болю́ча (слаба́, слабка́ і т. ін.) струна́ чия, кого. Найбільш вразливе місце; те, що особливо мучить, хвилює кого-небудь. (Ганна:) Ну, от се ж і є болюча струна для Льолика. Фразеологічний словник української мови
  10. струна — Струна́, -ни́; стру́ни, струн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. струна — Залізний стрижень в конструкції крокви. Архітектура і монументальне мистецтво