1. Словник-довідник музичних термінів

струна

Пружна волосяна, жильна, металева, синтетична (капрон, нейлон та ін.), шовкова нитка, натягнена на музичному інструменті, яка є вібратором — джерелом звуку. Для видобування низьких звуків застосовуються С., обкручені т.з. канителлю. Вібрація всієї струни дає основний тон, коливання її частин створює обертони, що загалом утворює гармонічний ряд. Висота звуку забезпечується частотою вібрацій, сила — амплітудою, тембр — формою коливань.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струна — струна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири струни́ Орфографічний словник української мови
  2. струна — (героїчна) П. мотив; (болюча) місце; (вдачі) СТРУНКА; мн. СТРУНИ, П. музика, поезія; (душі) настрої, почуття; струнка. Словник синонімів Караванського
  3. струна — [струна] -ни, д. і м. -н'і, мн. струние, струн дв'і струни Орфоепічний словник української мови
  4. струна — СТРУНА́, и́, ж. 1. Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що при коливанні створює звуки. Вшкварив по струнах. Старий грає, а Ярина З Степаном танцює (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. струна — И, ж., нарк. Голка до шприца. Постійно після цих наріків струни по під'їзду валяються. ◇ Прочистити струну — почистити голку до шприца перед ін'єкцією наркотику. Словник сучасного українського сленгу
  6. струна — (-и) ж., нарк. Те саме, що спиця. БСРЖ, 572; ПСУМС, 67; СЖЗ, 97. Словник жарґонної лексики української мови
  7. струна — -и, ж. 1》 Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що, коливаючись, створює звуки. || тільки мн., перен. Про звуки якого-небудь музичного інструмента; взагалі про музику, поезію. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. струна — болю́ча (слаба́, слабка́ і т. ін.) струна́ чия, кого. Найбільш вразливе місце; те, що особливо мучить, хвилює кого-небудь. (Ганна:) Ну, от се ж і є болюча струна для Льолика. Фразеологічний словник української мови
  9. струна — Струна́, -ни́; стру́ни, струн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. струна — СТРУНА́, и́, ж. 1. Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що при коливанні створює звуки. Вшкварив по струнах. Старий грає, а Ярина З Степаном танцює (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. струна — Залізний стрижень в конструкції крокви. Архітектура і монументальне мистецтво