струна

Залізний стрижень в конструкції крокви.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струна — СТРУНА́, и́, ж. 1. Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що при коливанні створює звуки. Вшкварив по струнах. Старий грає, а Ярина З Степаном танцює (Т. Словник української мови у 20 томах
  2. струна — струна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири струни́ Орфографічний словник української мови
  3. струна — (героїчна) П. мотив; (болюча) місце; (вдачі) СТРУНКА; мн. СТРУНИ, П. музика, поезія; (душі) настрої, почуття; струнка. Словник синонімів Караванського
  4. струна — И, ж., нарк. Голка до шприца. Постійно після цих наріків струни по під'їзду валяються. ◇ Прочистити струну — почистити голку до шприца перед ін'єкцією наркотику. Словник сучасного українського сленгу
  5. струна — Пружна волосяна, жильна, металева, синтетична (капрон, нейлон та ін.), шовкова нитка, натягнена на музичному інструменті, яка є вібратором — джерелом звуку. Для видобування низьких звуків застосовуються С., обкручені т.з. канителлю. Словник-довідник музичних термінів
  6. струна — -и, ж. 1》 Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що, коливаючись, створює звуки. || тільки мн., перен. Про звуки якого-небудь музичного інструмента; взагалі про музику, поезію. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. струна — [струна] -ни, д. і м. -н'і, мн. струние, струн дв'і струни Орфоепічний словник української мови
  8. струна — СТРУНА́, и́, ж. 1. Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що при коливанні створює звуки. Вшкварив по струнах. Старий грає, а Ярина З Степаном танцює (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. струна — Струна́, -ни́; стру́ни, струн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. струна — (-и) ж., нарк. Те саме, що спиця. БСРЖ, 572; ПСУМС, 67; СЖЗ, 97. Словник жарґонної лексики української мови
  11. струна — болю́ча (слаба́, слабка́ і т. ін.) струна́ чия, кого. Найбільш вразливе місце; те, що особливо мучить, хвилює кого-небудь. (Ганна:) Ну, от се ж і є болюча струна для Льолика. Фразеологічний словник української мови