струмінь

СТРУ́МІНЬ, меня, ч.

1. Вузький потік води або якої-небудь іншої рідини.

Як заплаче [Горпина], як затужить, — де ті й сльози беруться! так і ллються струменем (Вовчок, І, 1955, 68);

Як тільки підвозили бочку, до неї з галасом кидались школярі і по черзі підставляли під бурхливий струмінь відра (Донч., V, 1957, 212);

Раптом велика брила породи сама відвалилась, і з земних грудей могутнім струменем вдарила вода (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 99);

Скинув [Щорс] шкіряну тужурку. Відкрив кран і з стогоном підставив голову під холодний струмінь (Довж., І, 1958, 184);

*У порівн. По дереві фуганок майже співає,.. робота тече, як струмінь пахущої води (Ю. Янов., II, 1958, 140);

// Вузький потік або неширока смужка світла, диму, полум’я, повітря і т. ін., що поширюється, спрямовується куди-небудь.

В цехи струменями лилося сонячне світло (Донч., Карб. камінь, 1946, 39);

Над хатами курились димарі.. Дим тягнувся рівним струменем в небо (на погоду!) (Вільде, Сестри.., 1958, 371);

Він відчинив вікно, і струмінь свіжого повітря влетів у вагон (Трубл., II, 1950, 133);

Струмінь вогню вирвався з кулемета (Гончар, Таврія.., 1957, 554);

// Безперервний потік сипкої речовини.

Струмені піску здіймаються над землею, б’ють в лице, сліплять очі, залазять у вуха (Рад. Укр., 30.VІІІ 1952, 2);

*Образно. У Маріїну гарячу проповідь вклинялися десятки нових голосів. Наче прорвало нетривку греблю, що стримувала бурхливий словесний струмінь (Кир., Вибр., 1960, 348).

2. рідко. Те саме, що струмо́к 1.

А вже красне сонечко Припекло, припекло,.. На вулиці струмені Воркотять, воркотять (Олесь, Вибр., 1958, 233);

Рушиться по полю сніг, Свиснув бабак, почорніла дорога, Струмінь в ярочку побіг (Щог., Поезії, 1958, 87);

*Образно. Хай усі струмені й ріки нашої багатонаціональної й багатобарвної літератури течуть і шумлять кожна по-своєму (Рильський, Веч. розмови, 1964, 76).

3. перен. Певна риса, особливість, властива кому-, чому-небудь або характерна для когось, чогось.

Високою мірою властивий був Неруді гумористичний струмінь (Рильський, III, 1956, 318);

Загальновідомо, що перші кроки становлення радянської літератури позначені могутнім струменем романтики, народженої пролетарською революцією (Нар. тв. та етн., 1, 1967, 87);

// Суспільний, науковий, літературний і т. ін. напрям, школа, течія.

Минули довгі роки, перш ніж із загальнодемократичного потоку виділився пролетарський струмінь, а рух робітників почав набирати організованого, дійсно класово-пролетарського характеру (Ком. Укр., 12, 1966, 41);

Саме в цей період, коли творчість письменниці [О. Кобилянської], її талант стали загальновизнаними, чиняться спроби відірвати її од демократичного струменя розвитку української літератури (Вітч., 12, 1963, 186);

// Елемент, певна сторона чого-небудь.

Фольклорні струмені в драматичні твори проникають, головним чином, через мову дійових осіб (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 42).