струмінь

НА́ПРЯМ (сукупність суспільних, політичних, наукових, мистецьких і т. ін. поглядів, принципів, що характеризують певну групу людей, об'єднуючи їх), НА́ПРЯМОК, ТЕЧІЯ́, СТРУ́МІНЬ (напрям, що не встиг ще сформуватися або не набув виразних, характерних ознак); ШКО́ЛА (перев. про мистецтво та науку — напрям, що об'єднує невелику групу однодумців і характеризується досить чіткими, продуманими принципами). На арену нашого літературного життя виступає громадка молодих людей.., що з часом може цілій нашій літературі надати новий, досі в ній небувалий напрям (І. Франко); Єдиним критерієм для редакції буде художність твору.. без жодної вузької фракційності, без обмеження якоюсь школою чи напрямком (В. Еллан); Була в Малому театрі.. течія романтико-героїчна (М. Рильський); Демократичний струмінь у літературі; З французьких книжок, окрім Жорж Занда, я мало читала в первотворі, більш у перекладах і то з новітніх натуралістів школи Золя (Леся Українка).

СТРУ́МІНЬ (вузький потік води або іншої рідини), СТРУМ, СТРУМО́К, ЦІ́ВКА, ДЗЮРО́К розм. Водограї.. спрямовували свої струмені то на одну, то на другу клумбу (Ю. Смолич); Для більшого ефекту він одкрив кран над раковиною, і дзвінкий струм води блиснув лезом меча (Н. Рибак); Кров била цівкою з-під пахви (А. Головко); Не краплі, а суцільні дзюрки води лилися й лилися на спраглу землю (С. Добровольський).

СТРУМО́К (невеликий потік води — з джерела, після дощу, від танення снігу тощо), ПОТІ́ЧОК, РУЧА́Й, ТЕЧІЯ́ розм., СТРУ́МІНЬ рідше, ПОТО́ЧИНА діал. Як і завжди, не сумуючи, весело дзюрчить нижче ставка невтомний струмок (М. Стельмах); Весна вдарила така дружна й несподівана, що розтопила глибокі сніги, пробудила ручаї ще до того, як на ріках скресла крига (П. Загребельний); Біля потічка горобці пили воду (Григорій Тютюнник); Увесь яр був закиданий гіллястими вербами, неначе гніздами, понад тихою течією, що плинула з криниці до Росі (І. Нечуй-Левицький); А в поточині вода журчить та мечеться з каменя на камінь (Марко Черемшина). — Пор. 1. поті́к.