1. Словник української мови в 11 томах

струхнявілий

СТРУХНЯ́ВІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до струхня́віти.

Перед ним проторохтів, брязкаючи залізом струхнявілої брички, візник із затьопаною худореброю шкапиною (Досв., Вибр., 1959, 216);

Запалу, струхнявілу хату оперезали блоком, з’єднали з машиною. Тракторист включив хід (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 190);

*Образно. — Серце знає, що.. труд знову відродить лице землі, і наші нащадки, перелистуючи жовті, струхнявілі сторінки історії, скажуть тільки: «Вони були велетні!» (Ю. Янов., І, 1958, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струхнявілий — струхня́вілий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. струхнявілий — СТРУХНЯ́ВІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. до струхня́віти; // у знач. прикм. Перед ним проторохтів, брязкаючи залізом струхнявілої брички, візник із затьопаною худореброю шкапиною (Олесь Досвітній); Запалу, струхнявілу хату оперезали блоком... Словник української мови у 20 томах
  3. струхнявілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до струхнявіти. Великий тлумачний словник сучасної мови