1. Словник української мови в 11 томах

стручкуватий

СТРУЧКУВА́ТИЙ, а, е.

1. Те саме, що стручко́ви́й.

Посилає мене милий горох уязати [в’язати]. Горох стручкуватий, так буде лякати, — Не піду його в’язати! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 156).

2. Подібний до стручка.

Стручкувате, ніби червона перчина, обличчя Леська ще більше витягується в здивуванні (Стельмах, І, 1962, 78).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стручкуватий — стручкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. стручкуватий — СТРУЧКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Те саме, що стручко́ви́й. Посилає мене милий горох уязати [в'язати]. Горох стручкуватий, так буде лякати, – Не піду його в'язати! (з народної пісні). 2. Подібний до стручка. Стручкувате, ніби червона перчина, обличчя Леська ще більше витягується в здивуванні (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  3. стручкуватий — -а, -е. 1》 Те саме, що стручковий. 2》 Подібний до стручка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стручкуватий — Стручкува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. стручкуватий — Стручкуватий, -а, -е 1) Стручковый. Стручкуватий горох. 2) Объ овчинѣ: въ завиткахъ. Стручкувата вовна на кожусі. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка