1. Словник української мови в 11 томах

стручок

СТРУЧО́К, чка́, ч. Довгий і вузький плід більшості рослин родини хрестоцвітих, що перев. розкривається на дві половинки, в яких міститься насіння.

Стручки Зеленого гороху визирали З-за пазухи [дівчинки] (Фр., X, 1954, 49);

Серед хати вона простелила ковдру, взяла від печі сухий сніп бобу, поклала й почала оббивати стручки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 115);

Віоріка поставила на стіл добру судакову юшку, смажене сало з цибулею і зеленими стручками перцю (Чаб., Балкан. весна, 1960, 176);

Чоловік зупиняється біля перелазу, над яким подзвонюють стручками невисокі акації (Стельмах, II, 1962, 149);

*У порівн. Корній.. зсутулений, зморщений, як стручок, хоча літами й не старий (Гончар, Тронка, 1963, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стручок — стручо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стручок — І заст. стручець, стручець для помазання Те саме, що мирувальник Словник церковно-обрядової термінології
  3. стручок — Струк, (перцю) перчина Словник чужослів Павло Штепа
  4. стручок — СТРУЧО́К, чка́, ч. Довгий і вузький плід більшості рослин родини хрестоцвітих, що перев. розкривається на дві половинки, в яких міститься насіння. Стручки Зеленого гороху визирали З-за пазухи [дівчинки] (І. Словник української мови у 20 томах
  5. стручок — -чка, ч. Довгий і вузький плід більшості рослин родини хрестоцвітих, що перев. розкривається на дві половинки, в яких міститься насіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стручок — Двогніздий багатонасінний плід, що утворюється з двох зрослих між собою плодолистків; характерний для рослин з родини хрестоцвітих; видовжений, тріскає вздовж перетинки (напр., у левкою); стручечок — довжина плоду менша за його поперечник (напр., у грициків). Універсальний словник-енциклопедія
  7. стручок — СТРУЧО́К (довгий і вузький плід ряду рослин, що має насіння); ЛОПА́ТКА розм. (недозрілий стручок гороху, квасолі). Хто йшов, той приглядавсь горохові пильненько, Тим часом вже почав вбиватись і в лопатки: Аж тут прийшла черга і на самі стручки (П. Гулак-Артемовський). Словник синонімів української мови
  8. стручок — Стручо́к, -чка; -чко́ві, у -чку́; стручки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. стручок — Стручо́к, -чка м. 1) Стручекъ. Горох сію, два стручки, роди. Боже, чотирі. Чуб. III. 42. 2) Завитокъ шерсти на овчинѣ. Скільки на кожусі стручків, стільки дитині рочків. Ном. № 11622. Словник української мови Грінченка