стріловержець
СТРІЛОВЕ́РЖЕЦЬ, жця, ч., поет. Той, хто кидає стріли (у 1 знач.) (в античній міфології — епітет Аполлона).
[Гелен:] Я сказав: «цар Ономай образив Аполлона, засватавши пророчицю його і не спитавши згоди стріловержця, і бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассандри..» (Л. Укр., II, 1951, 299).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стріловержець — стрілове́ржець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- стріловержець — СТРІЛОВЕ́РЖЕЦЬ, жця, ч., поет. Той, хто кидає стріли (у 1 знач.) (в античній міфології – епітет Аполлона). [Гелен:] Я сказав: “цар Ономай образив Аполлона, засватавши пророчицю його і не спитавши згоди стріловержця, і бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассандри ..” (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
- стріловержець — -жця, ч., поет. Той, хто кидає стріли (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови