1. Словник української мови в 11 томах

стукотня

СТУКОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний стукіт.

В лісах.. страшна стукотня (Котл., І, 1952, 271);

— Цілий день біганина, вештання, стукотня! (Н.-Лев., І, 1956, 170);

Христина побігла в двері, звідки чути було гомін і стукотню (Вас., III, 1960, 458).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стукотня — стукотня́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. стукотня — СТУКОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний стукіт. В лісах .. страшна стукотня (І. Котляревський); – Цілий день біганина, вештання, стукотня! (І. Нечуй-Левицький); Христина побігла в двері, звідки чути було гомін і стукотню (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  3. стукотня — -і, ж., розм. Сильний стукіт. Великий тлумачний словник сучасної мови