стукотня
СТУКОТНЯ́, і́, ж., розм.
Сильний стукіт.
В лісах .. страшна стукотня (І. Котляревський);
– Цілий день біганина, вештання, стукотня! (І. Нечуй-Левицький);
Христина побігла в двері, звідки чути було гомін і стукотню (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стукотня — стукотня́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- стукотня — -і, ж., розм. Сильний стукіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стукотня — СТУКОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний стукіт. В лісах.. страшна стукотня (Котл., І, 1952, 271); — Цілий день біганина, вештання, стукотня! (Н.-Лев., І, 1956, 170); Христина побігла в двері, звідки чути було гомін і стукотню (Вас., III, 1960, 458). Словник української мови в 11 томах