стукотнеча
СТУКОТНЕ́ЧА, і, ж., розм.
Дуже сильний, тривалий стукіт.
А скільки тут шуму всілякого, птахи літають поміж гілляччям, шмигають дикі голуби, десь вистукує дятел в дупляву липу, десь дзвінко і лунко кряче крук... Рано чи пізно завжди почуваєш тут ту стукотнечу, те крукання, те воркотання (У. Самчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стукотнеча — стукотне́ча іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- стукотнеча — -і, ж., розм. Дуже сильний, тривалий стукіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стукотнеча — СТУКОТНЕ́ЧА, і, ж., розм. Дуже сильний, тривалий стукіт. Словник української мови в 11 томах
- стукотнеча — Стукотнеча, -чі ж. = стукнява. Словник української мови Грінченка