стулятися

СТУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і СТУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СТУЛИ́ТИСЯ, стулю́ся, сту́лишся, док.

1. Наближаючись впритул одне до одного, щільно з’єднуватися (про предмети або краї предметів).

Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини — одна зелена, друга блакитна (Коцюб., II, 1955, 226);

Пальці [матері] ..стулялися в мозолисту пучку перед образами, щоб повернувся її син із війни (Стельмах, II, 1962, 8);

// Сідати, ставати щільно, близько один до одного.

Усі три [Круки] стулилися головами докупи (Фр., IV, 1950, 106);

Зіперлися вони на стінку, докупи стулились, затихли, прислухаються (Вас., І, 1959, 225);

Сидимо було стулившись, як горішки-двійнята, а Івась пошепки плете тії казки, де вони в нього і брались? (Григ., Вибр., 1959, 444);

// Зібгавшись, ніби зменшуватися в об’ємі (про людей, тварин); зіщулюватися.

Знітився, стулився [Лис Микита] та ровом як не чкурне просто на торговицю (Фр., IV, 1950, 92);

Сіла [Маруся], стулившися в грудочку (Хотк., II, 1966, 275);

// Закриватися, згортатися (про що-небудь розкрите, розгорнуте).

Келишки гарбузових квітів розкривались у ясну годину і щільно стулялися в негоду (Донч., V, 1957, 129).

2. Закриватися, змикатися (про губи, повіки і т. ін.), заплющуватися (про очі).

Вони [уста] стулялись хіба тільки тоді, як в сонного о. Хведора злипались очі (Н.-Лев., І, 1956, 116);

Уже перехотілось спати — так здавалось Федорові Прохоровичу, — а за кілька секунд він позіхав, вії стулялись міцніше, і здавалось йому, що він ось-ось задрімає (Трубл., І, 1955, 83);

Тут всіх до сну стулились очі, І всяк уклався горлоріз (Котл., І, 1952, 280).