1. Словник української мови в 11 томах

ступня

СТУПНЯ́, і́, ж.

1. Нижня опорна частина ноги; стопа.

Про колишню ще недавню недолугість нагадував тільки надто тонкий стан та тонкі, хоч і міцні, немов сталеві, ноги з вузькими довгими ступнями (Л. Укр., III, 1952, 664);

Товста, туго заплетена коса Орисі непорушно лежала в спинному рівчаку, червону ситцеву блузку ворушив вітерець, вузенька боса ступня залишала на ріллі глибокі сліди (Тют., Вир, 1964, 13);

Я ще пробував ступати запаленими ступнями, та змушений був спинитись (Сміл., Сашко, 1957, 152);

// Нижня поверхня опорної частини ноги.

Не підсадиш ти мене на грушу, Колючок не виймеш із ступні… (Забашта, Вибр., 1958, 26);

// Відбиток ноги, залишений на поверхні чого-небудь.

По горі Антон ішов розмашистим кроком,.. в ступнях, що чобітьми залишав на вологому снігу, виступала каламутна вода (Чорн., Потік.., 1956, 13);

Шура намагалася вгадати серед цих численних слідів Юрасеву ступню (Гончар, І, 1954, 166).

◊ Ступні́ приросли́ до землі́ (до ка́меня, до мі́сця і т. ін.) див. прироста́ти.

2. діал. Хода.

Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків об мерзлу дорогу, важку ступню кінську (Мирний, І, 1949, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ступня — ступня́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ступня — (спід стопи) підошва; (на снігу) слід; (кінська) хода, ступа; Р. СТОПА. Словник синонімів Караванського
  3. ступня — [ступн’а] -н'і, ор. -нейу, мн. ступн'і, ступеин' дв'і ступн'і Орфоепічний словник української мови
  4. ступня — СТУПНЯ́, і́, ж. 1. Нижня опорна частина ноги; стопа. Про колишню ще недавню недолугість нагадував тільки надто тонкий стан та тонкі, хоч і міцні, немов сталеві, ноги з вузькими довгими ступнями (Леся Українка); Товста... Словник української мови у 20 томах
  5. ступня — -і, ж. 1》 Нижня опорна частина ноги; стопа. || Нижня поверхня опорної пластини ноги. || Відбиток ноги, залишений на землі. 2》 діал. Хода. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ступня — но́ги (п’я́ти, сту́пні) прикипа́ють (прироста́ють) / прикипі́ли (приросли́) перев. чиї до чого. Хто-небудь не може зрушити з якогось місця, йти далі або уповільнює ходу. — А про рідний край ти мені не нагадуй. Фразеологічний словник української мови
  7. ступня — I. СЛІД (знак, що залишається від чогось — виїмка, подряпина, пляма і т. ін.), ВІДБИ́ТОК, ПОЗНА́КА, ПРИМ'Я́ТИНА, ПОВОЛО́КА (від протягання чогось); ПО́РУБ рідше (від рубання); СТУПНЯ́, СТУПА́К розм. Словник синонімів української мови
  8. ступня — Ступня́, -пні́, -пне́ю; сту́пні, сту́пень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)