ступня
СТУПНЯ́, і́, ж.
1. Нижня опорна частина ноги; стопа.
Про колишню ще недавню недолугість нагадував тільки надто тонкий стан та тонкі, хоч і міцні, немов сталеві, ноги з вузькими довгими ступнями (Леся Українка);
Товста, туго заплетена коса Орисі непорушно лежала в спинному рівчаку, червону ситцеву блузку ворушив вітерець, вузенька боса ступня залишала на ріллі глибокі сліди (Григорій Тютюнник);
Я ще пробував ступати запаленими ступнями, та змушений був спинитись (Л. Смілянський);
// Нижня поверхня опорної частини ноги.
Не підсадиш ти мене на грушу, Колючок не виймеш із ступні... (Л. Забашта);
// Відбиток ноги, залишений на поверхні чого-небудь.
По горі Антон ішов розмашистим кроком, .. в ступнях, що чобітьми залишав на вологому снігу, виступала каламутна вода (С. Чорнобривець);
Шура намагалася вгадати серед цих численних слідів Юрасеву ступню (О. Гончар).
2. діал. Хода.
Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків об мерзлу дорогу, важку ступню кінську (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- ступня — ступня́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ступня — (спід стопи) підошва; (на снігу) слід; (кінська) хода, ступа; Р. СТОПА. Словник синонімів Караванського
- ступня — [ступн’а] -н'і, ор. -нейу, мн. ступн'і, ступеин' дв'і ступн'і Орфоепічний словник української мови
- ступня — -і, ж. 1》 Нижня опорна частина ноги; стопа. || Нижня поверхня опорної пластини ноги. || Відбиток ноги, залишений на землі. 2》 діал. Хода. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ступня — но́ги (п’я́ти, сту́пні) прикипа́ють (прироста́ють) / прикипі́ли (приросли́) перев. чиї до чого. Хто-небудь не може зрушити з якогось місця, йти далі або уповільнює ходу. — А про рідний край ти мені не нагадуй. Фразеологічний словник української мови
- ступня — I. СЛІД (знак, що залишається від чогось — виїмка, подряпина, пляма і т. ін.), ВІДБИ́ТОК, ПОЗНА́КА, ПРИМ'Я́ТИНА, ПОВОЛО́КА (від протягання чогось); ПО́РУБ рідше (від рубання); СТУПНЯ́, СТУПА́К розм. Словник синонімів української мови
- ступня — Ступня́, -пні́, -пне́ю; сту́пні, сту́пень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ступня — СТУПНЯ́, і́, ж. 1. Нижня опорна частина ноги; стопа. Про колишню ще недавню недолугість нагадував тільки надто тонкий стан та тонкі, хоч і міцні, немов сталеві, ноги з вузькими довгими ступнями (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах