стятий
СТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стя́ти¹.
[Юлія:] Я колись на стятих смереках дуже гарні хрущі бачила (Фр., IX, 1952, 192);
Дівчинка у вінку з гіллячки винограду тягла за собою на віз кілька стятих батьком довгих лозин (Коцюб., І, 1955, 192);
// стя́то, безос. присудк. сл.
Де ж бо ти? Агей!.. Чи цвіт серця твого стято, Злою силою заклято? Чи тебе ордою взято Бранкою в полон? (Вороний, Вибр., 1959, 79).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стятий — стя́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- стятий — СТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до стя́ти¹; // у знач. прикм. [Юлія:] Я колись на стятих смереках дуже гарні хрущі бачила (І. Франко); Дівчинка у вінку з гіллячки винограду тягла за собою на віз кілька стятих батьком довгих лозин (М. Словник української мови у 20 томах
- стятий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до стяти I. || стято, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови