субота

СУБО́ТА, и, ж. Назва шостого дня тижня (після неділі).

— Чи вийдеш в суботу на вулицю? — спитав другого дня Микола в Нимидори (Н.-Лев., II, 1956, 177);

[Годвінсон:] В мене будуть люди по суботах збиратися на бесіди (Л. Укр., III, 1952, 23);

— В неї роботи до самої суботи (Стельмах, II, 1962, 354);

Кожної суботи, як тільки степова дорога огорталася сутінками, вибігала Олена за царину, з хвилюванням очікувала, доки появиться парубоцька постать в жовтій імлі (Тют., Вир, 1964, 22);

// У сполуч. із деякими прикм. уживається перев. в назвах релігійних свят.

Не щодня попенятам Дмитрова субота! (Укр.. присл.., 1965, 227);

Маруся у великодню суботу сама учинила паску (Кв.-Осн., II, 1956, 66);

Під церкву він ходив, правда, частіше. У вербну суботу — коли після вечерні можна було.. нахльостувати дівчат лозиною, приказуючи «не я б’ю, верба б’є» (Смолич, Мир.., 1958, 32);

// Про щотижневі збори, вечори і т. ін., які відбуваються цього дня.

Він [М. Коцюбинський] був організатором традиційних літературних субот, на яких збиралася талановита молодь (Укр. літ., 9, 1957, 195);

Відбулася перша у Вінниці літературна субота М. Коцюбинського.. На адресу суботи надійшло багато вітальних телеграм (Рад. літ-во, 11, 1971, 96).

Під субо́ту; Про́ти субо́ти — напередодні суботи; у ніч з п’ятниці на суботу.

Сиділи [дівчата] день у день, ніч у ніч, як під суботу рабин, за книжками (Мирний, І, 1949, 370);

Черво́на субо́та — суботник, приурочений до дня народження В. І. Леніна.

1400 телевізорів, з них половина з державним Знаком якості, зійшли в день червоної суботи з конвейєрів Львівського виробничого об’єднання «Електрон» (Роб. газ., 15.IV 1976, 2).