суб’єктивізм
СУБ’ЄКТИВІ́ЗМ, у, ч.
1. Ідеалістичний напрям у філософії, який заперечує існування об’єктивної реальності як джерела відчуттів і твердить, шо реальний світ існує тільки в людській свідомості.
Енгельс відмовився від старого, метафізичного матеріалізму на користь діалектичного матеріалізму, а не на користь релятивізму, який скочується в суб’єктивізм (Ленін, 18, 1971, 304).
2. Напрям у буржуазній соціології, який твердить, що розвиток суспільства визначається не об’єктивними закономірностями, а суб’єктивними факторами (волею, прагненням окремих осіб).
3. книжн. Суб’єктивно-обмежений погляд на що-небудь; брак об’єктивності.
Справжня повага до історії вимагає об’єктивного, діалектичного підходу — суб’єктивізм протипоказаний у підході і до сучасності, і до минувшини (Літ. Укр., 11.XI 1968, 2);
Він [критик] може супроти авторового суб’єктивізму висунути свій суб’єктивізм, — звісно, без фальшування автора, без підсування йому того, чого автор не говорив (Фр., XVI, 1955, 248).
Значення в інших словниках
- суб’єктивізм — СУБ’ЄКТИВІЗМ – СУБ’ЄКТИВНІСТЬ Суб’єктивізм, -у. 1. У філософії – світосприйняття, в основі якого лежить заперечення об’єктивних законів розвитку й утвердження чільної ролі окремого суб’єкта в процесі пізнання і в суспільній діяльності. Літературне слововживання
- суб’єктивізм — суб’єктиві́зм (від лат. subjectivus – підметовий) 1. Світоглядна позиція, що тією чи іншою мірою заперечує об’єктивний підхід до дійсності. 2. Оцінка чого-небудь, ставлення до чогось залежно від особистих симпатій, настрою чи нахилу. Словник іншомовних слів Мельничука
- суб’єктивізм — Суб’єктиві́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)