судний

СУ́ДНИЙ, а, е, СУ́ДНІЙ, я, є, заст.

1. Стос. до суду (у 1-3 знач.), судочинства.

Хіба мало людей приходили сюди [в суд], ще почуваючи за спиною свій грунт, а, заточуючись, виходили звідси з судними папірцями, що підписами і печатками відкраювали землю і наділи (Стельмах, І, 1962, 381);

Отак як зачне оповідати, мов із письма беручи, сива голова, то судня рада й про свій суд забуде (П. Куліш, Вибр., 1969, 117).

2. Пов’язаний з уявленням про страшний суд, божу кару.

— Не боїтесь страшного суду? — розмашисто обернувся [отець Миколай] до судної картини, провів рукою по гадюці, обвішаній табличками з гріхами (Стельмах, І, 1962, 265);

Ще й тепер, навіть в сні, нам вчувається та канонада, Урочиста й сувора, мов судного поклику дзвін (Перв., І, 1958, 404);

*Образно. О слово! будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним (Олесь, Вибр., 1958, 130).

◊ До су́дного (су́днього) дня; До су́дної (су́дньої) годи́ни (до́шки) — те саме, що До ві́ку, до су́ду; До су́ду-ві́ку ( див. суд).

Заліз [чоловік] у такі гноїща, прийдеться ними до судного дня смердіти (Ков., Тв., 1958, 38);

— А щоб ти сміявся і не переставав до самого судного дня! (Стельмах, І, 1962, 228);

Пам’ятатиме до нових віників і до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Укр.. присл.., 1963, 140);

Су́дний (су́дній) день; Су́дна (су́дня) годи́на:

а) за релігійними уявленнями — день (година) страшного суду.

Три дні туман — уже і зойк і крик, Сподіванки бабусь на судний день останній (Еллан, І, 1958, 269);

*У порівн. Усі підхоплюють лемент, і стає сумно і страшно, як в судний день (Коцюб., II, 1955, 178);

Осмислює [письменник] смерть як підсумок життя, як міру, що нею міряють життя, як судну годину, коли суд творить не стільки бог, скільки сама людина над собою (Вітч., 5, 1971, 170);

б) справедлива відплата, кара.

[Молодий хлопець:] Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, що і на їх ще прийде судний день? (Л. Укр., II, 1951, 142);

Панове, судний день прийде, За кров і сльози буде помста! (Павл., Бистрина, 1959, 145).

СУДНИ́Й, а́, е́, діал. Здатний, придатний.

[Селянин:] Чи ви тямите плуга в землю встромити? Чи ви судні хоч борозну рівно прогнати або снопки на воза скласти? (Л. Укр., IV, 1954, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судний — су́дний прикметник який стосується суду рідко судни́й прикметник придатний діал. Орфографічний словник української мови
  2. судний — СУДНИ́Й, а́, е́, діал. Здатний, придатний. [Селянин:] Чи ви тямите плуга в землю встромити? Чи ви судні хоч борозну рівно прогнати або снопки на воза скласти? (Леся Українка). СУ́ДНИЙ, а, е, СУ́ДНІЙ, я, є, заст. 1. Стос. до суду (у 1–3 знач. Словник української мови у 20 томах
  3. судний — I судн`ий-а, -е, діал. Здатний, придатний. II с`удний-а, -е, судній, -я, -є, заст. 1》 Стос. до суду (у 1-3 знач.), судочинства. 2》 Пов'язаний з уявленням про Страшний суд, божу кару. Судний день — а) за релігійними уявленнями – день Страшного суду; б) справедлива відплата, кара. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. судний — до гробово́ї (рідше до су́дної) до́шки. До кінця життя, до смерті. Мати ще й до нині плаче, а в мене й до гробової дошки не перестане боліти (І. Франко); Пам’ятатиме до нових віників і до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
  5. судний — ЗДА́ТНИЙ (ЗДА́ТЕН) (який може, уміє робити, виконувати що-небудь), СПРОМО́ЖНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) перев. з не, розм., СУДНИ́Й діал., ЗДА́ЛИЙ діал. Словник синонімів української мови
  6. судний — Судни́й, -на́, -не́ на що (здатний) су́дни[і]й, -на, -не (від суд) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. судний — Судній, -я, -є, судний, -а, -е 1) Судебный, къ суду относящійся, судный. Чи сходилась де у сельці між миром судня рада — діди, замісь, щоб укладати громаді суд, росказували, звідки почалось козацтво. К. ЧР. 194. 2) — день. а) День страшнато суда. Словник української мови Грінченка